Шановні батьки, виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:
Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.
Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.
Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.
Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.
Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.
Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.
Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.
Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.
Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.
Поради батькам
Повірте в неповторність своєї дитини, в те, що вона – єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
Намагайтеся щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато – лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза ліцеєм, тоді можливі ліцейні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.
Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку,а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання – найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас.
Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в групі, але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов’язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.
Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори.
На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх.
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
